Російська система військових звітів зіткнулася з незвичайною для себе хвилею критики зсередини провоєнного інформаційного середовища. Причиною стали повідомлення Міноборони РФ про «успіхи» на Лиманському напрямку та у Святогірську, які суперечать підтвердженим даним про розташування лінії фронту. Російські Z-канали, які традиційно підтримують війну проти України, почали відкрито ставити під сумнів офіційні зведення та говорити про «приписки» у доповідях командування.
Проблема особливо помітна на прикладі Святогірська.
1 вересня Володимир Путін на пресконференції після міжнародної зустрічі заявив, що російські війська нібито взяли під контроль 14 українських населених пунктів, серед яких назвав Козачу Лопань на Харківщині та Святогірськ на Донеччині. Він також стверджував, що Святогірськ нібито захопили напередодні.
Однак уже через кілька днів з’явилися прямі свідчення, які цьому суперечили.
7 вересня командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький, опублікував відеозвернення безпосередньо з центру Святогірська на тлі Свято-Успенської Святогірської лаври. Він заявив, що місто контролює 60-та механізована бригада корпусу й що Святогірськ фактично є тиловою зоною українського угруповання.
Це означає, що заява про захоплення міста не відповідала підтвердженій на місцевості ситуації.
Міноборони РФ продовжило писати про Святогірськ
Ситуація стала ще дивнішою в середині вересня, коли у російських військових повідомленнях знову почали з’являтися формулювання про бойові дії у Святогірську та поблизу нього.
Саме це викликало різку реакцію частини російських провоєнних каналів. Вони звертали увагу, що якщо російське керівництво вже оголосило місто захопленим, незрозуміло, чому пізніше офіційні зведення знову описують там «зачистку».
Деякі Z-блогери прямо називали такі повідомлення такими, що «не б’ються з реальністю», і припускали, що проблема виникає через систему доповідей знизу догори, коли командири можуть завищувати результати своїх підрозділів.
Це є оцінкою самих російських провоєнних авторів, але вона показова тим, що критика походить не від української сторони, а від людей, які загалом підтримують вторгнення Росії.
Путін говорив і про Козачу Лопань
Подібні питання виникли й після заяви Путіна щодо Козачої Лопані.
1 вересня він включив населений пункт до переліку нібито захоплених російськими військами. Однак уже 5 вересня Генеральний штаб ЗСУ повідомляв, що російські підрозділи лише атакували в напрямку Козачої Лопані поряд з іншими населеними пунктами Харківщини. Таке формулювання не відповідає твердженню про встановлений російський контроль.
Kyiv Post також окремо перевіряв вересневі заяви Путіна щодо Святогірська, Козачої Лопані та нібито масштабного оточення українських військ і вказував на розбіжності між словами російського президента та доступними даними про фронт.
А Україна тим часом пішла вперед біля Лимана
Ще гостріший контраст із російськими заявами створили результати української наступальної операції «Вівальді».
20 вересня Третій армійський корпус офіційно повідомив, що під час другого етапу операції Сили оборони звільнили Шандриголове та Дерилове, а також встановили повний контроль над Дробишевим.
За даними корпусу, за два етапи українські сили повернули під контроль 125 км² території, з яких 50 км² були безпосередньо деокуповані. Російські втрати за цей період корпус оцінює більш ніж у 3000 військовослужбовців.
Про це також писала «Ненька інфо»: «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини
У матеріалі йдеться, що під час другого етапу «Вівальді» українські війська повернули ще близько 40 км² і продовжили тиснути на підрозділи одразу трьох російських армій.
Ще 15 вересня «Ненька інфо» повідомляла про перший публічно оголошений етап операції, коли корпус заявив про звільнення Середнього та зачистку приблизно 75 км² території.
«Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²
Таким чином, поки російські офіційні зведення описували просування в районі Святогірська і Лимана, українське командування повідомляло про повернення під контроль територій саме на цьому напрямку.
Звідки береться така різниця в повідомленнях
Одне з можливих пояснень дав речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов. За його оцінкою, російські командири могли мати визначені строки щодо просування до кінця літа, після чого окремі підрозділи звітували про виконання поставлених завдань незалежно від фактичного стану справ.
Подібні проблеми у російській системі військової звітності обговорювалися й раніше. Російські провоєнні автори неодноразово скаржилися на так зване «взяття населених пунктів у кредит» — коли Міноборони РФ оголошує про контроль над селом або містом раніше, ніж російські війська реально завершили бої за нього.
Але історія зі Святогірськом вирізняється масштабом розбіжності: йдеться не про кілька вулиць у сірій зоні, а про місто, в якому український командир через кілька днів після заяви Путіна відкрито записав відео.
Це не перший випадок із суперечливими заявами Путіна
Раніше «Ненька інфо» вже перевіряла заяви президента РФ про ситуацію на фронті й знаходила суттєві розбіжності з доступними даними.
У червні Путін, наприклад, говорив про українське угруповання на «лівому березі річки Старий Оскіл». Проблема полягала в тому, що річки з такою назвою в цьому районі взагалі немає.
Путін осоромився на весь світ: «оточив» ЗСУ на річці, якої не існує
Інший матеріал «Ненька інфо» аналізував ширший набір заяв російського керівника про перебіг війни. Тоді низка його тверджень також не збігалася з даними незалежних аналітиків.
Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все
Чому історія зі Святогірськом показова
У воєнних умовах інформацію про конкретну ділянку фронту необхідно оцінювати обережно: оперативна ситуація може швидко змінюватися, а обидві сторони обмежують частину військових даних.
Однак із Святогірськом є кілька фактів, які можна зіставити.
Путін 1 вересня заявив про захоплення міста. 7 вересня командир українського корпусу публічно перебував у самому Святогірську і заявляв про його контроль ЗСУ. А 20 вересня Третій корпус повідомив не про російське просування в цьому районі, а, навпаки, про українські успіхи в межах «Вівальді».
Саме тому суперечка вже вийшла за межі українсько-російської інформаційної війни. Офіційні повідомлення Москви почали відкрито критикувати навіть провоєнні російські канали.
І це, мабуть, найпоказовіший елемент історії: необґрунтованість окремих заяв російського військового керівництва стала настільки очевидною, що публічно про неї заговорила частина власної Z-аудиторії Кремля.
