Удари України по російській нафтовій інфраструктурі дедалі більше виходять за межі атак лише на нафтопереробні заводи. Основною ціллю стає вся система паливного забезпечення російської армії — від видобутку й переробки нафти до логістики, транспортування та постачання пального для військ, авіації та промисловості.
Про це у своїй колонці для Еспресо пише директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
За його словами, особливе значення мають удари по так званому московському кільцю нафтопродуктопроводів — замкненій системі трубопроводів довжиною понад 400 кілометрів навколо Московського регіону.
Йдеться не про одну трубу, а про цілу систему транспортування пального, яка складається з окремих ліній для бензину, дизельного пального та авіаційного гасу. Система пов’язана з Московським, Рязанським та Нижньогородським нафтопереробними заводами.
У відкритих джерелах уже згадувалися удари по ключових вузлах цієї інфраструктури — зокрема по нафтопродуктоперекачувальній станції «Володарська» та наливній станції «Сонячногірська».
Як пояснює Омельченко, саме такі об’єкти мають критичне значення, адже вони відповідають не за виробництво пального, а за його рух, накопичення та розподіл.
«Удар по логістиці може бути не менш болючим, ніж удар по самому НПЗ», — наголошує експерт.
За оцінками, які раніше наводили українські медіа з посиланням на ГУР, річна спроможність московського «паливного кільця» могла становити до 3 мільйонів тонн авіапального, 2,8 мільйона тонн дизеля та 1,6 мільйона тонн бензину.
Хоча ці дані не підтверджені повною технічною документацією у відкритому доступі, вони демонструють масштаби інфраструктури, яка забезпечує паливну стійкість Московського регіону та значної частини військової логістики РФ.
Омельченко зазначає, що удари по Московському НПЗ, Рязанському НПЗ та вузлах нафтопродуктопроводів уже створюють для Росії серйозні проблеми.
Російська влада змушена перекидати потоки пального, збільшувати використання залізничних цистерн і автотранспорту, посилювати протиповітряну оборону та охорону об’єктів, а також пояснювати населенню, чому «глибокий тил» більше не є безпечним.
На думку експерта, це має особливе значення напередодні нового опалювального сезону.
Омельченко наголошує, що Росія майже напевно спробує повторити масовані удари по українській енергетиці взимку 2026–2027 років.
Саме тому Україні важливо або завершити війну до початку нового зимового сезону, або суттєво підвищити для Росії ціну її продовження.
«Ураження системи нафтопродуктозабезпечення московського регіону — один з інструментів такого тиску», — зазначає експерт.
Водночас він підкреслює, що найбільше значення мають не лише удари по внутрішніх НПЗ, а й атаки на експортну нафтову інфраструктуру Росії.
Йдеться про нафтові термінали, магістральні перекачувальні вузли та логістичні маршрути, через які Кремль отримує валютні надходження для фінансування війни.
Саме експорт нафти та нафтопродуктів, за словами Омельченка, забезпечує федеральний бюджет РФ, закупівлю компонентів, військові витрати та можливість вести затяжну війну.
«Удари по НПЗ і паливному кільцю створюють дефіцит гнучкості всередині РФ, а тиск на експортні термінали б’є по грошовому потоку війни», — пояснює експерт.
На його думку, саме поєднання паливного та фінансового тиску може суттєво послабити здатність Росії продовжувати війну у нинішніх масштабах.
Омельченко називає це сучасною енергетичною війною, де головною метою є не символічні удари чи пожежі, а системне руйнування можливостей агресора фінансувати, забезпечувати та підтримувати бойові дії.
